Володимир Базилевський

Оця земля так перемита кров’ю, Немов дощем черемха у маю. І Батьківщино! Птахами з гніздов’я У пам’ять відлітали ми твою. Лежать пліч-о- пліч брат побіля брата. Корінням стали їхні голоси. Кричать мовчанням давні експонати, І криком тим відлунюють ліси. Ми слухаєм… А на стіні напроти, В кашкеті й портупеї, як завжди. Нам Руднєв усміхається на…