Олександр Богачук — Димить туман
Давно, давно відплакали вдовиці, І дим війни розтав у зморшках ран, А мати жде, і біль пече зіниці. Димить туман. Димить туман… Дістала знов зі скрині вишиванку, Що так любив носити син Іван. День догоря в манливому серпанку Димить туман. Димить туман… На ній цвіте незламана калина. Блакить озер і колосистий лан. і мати знов…
