В редакцию «Одуванчика» обратился житель Украины, который пишет стихи в жанре гражданской лирики. Ситуация со свободой слова на Украине не позволяет поэту опубликовать там свои произведения. Поскольку война на Донбассе и её отражение в современной украинской культуре является одной из приоритетных тем для «Одуванчика», мы всегда рады предоставить площадку для высказывания тех взглядов, которые не совпадают с официальной националистической идеологией современной Украины. Редакция видит залог нормализации отношений между нашими странами только в изживании Украиной националистической риторики как в идеологической, так и в культурной сфере. Сайт «Одуванчик» представляет своим читателям современного украинского автора Андрея Советского.
Андрей Советский
1.
Забрали хлопчика в АТО,бува в країні ще й не то.
Комок купив собі, як новий і бєрци («бундес»,був би він здоровий).
Приходить він в воєнкомат, мобілізований солдат.
І там йому розкажуть жваво, які прекрасні в війску справи,
А він зрадіє, мов дитина: «ще не вмерла Україна!!!»
А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.
Зрадив він,така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.
Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.
2.
Тож хлопчина усміхнувся, в секондхенд свій одягнувся
І поїхав на границю, покинув неньку і світлицю.
Прїжджає:мамо, ненько, вилізли у нього зьєньки.
Пушки, «гради», міномети, привезли з усьой планети.
Кинувсь стрельнуть-ніц патронів. Їсти-теж тут не доволі.
Гей,агов, держава-мати,солдатів треба годувати.
А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.
Зрадив він,така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.
Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.
3.
Чуха хлопець вуха й спину, шкода неньку Україну.
А по тєлєку белькочуть, правду розказать не хочуть.
Обіцяють зорі з неба і «потерпіти ще треба».
Щож, солдату не звикати волонтерів виглядати.
Вони народну копійчину не ховатимуть за спину.
Взують, вдягнуть, нагодують,ну а може й поцілують.
А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.
Зрадив він,така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.
Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.
4.
Дочекався, дембельнувся, живий додому повернувся.
Роззирнувся, роздивився і за голову схопився.
Дяді, товсті і пихаті, повиносили все з хати
І сміється вже чужинець: «ти не господар,українець»
Що тут діяти, робити? Сумно, ніде правди діти.
Журиться отой хлопчина: «ще не вмерла Україна????»
А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.
Зрадив він, така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.
Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.
06.08.2015.